Усі угоди і проекти в моїй кар’єрі, це не спринти, це марафони

Lifestyle

Дмитро Науменко, Business Development Director for Northern Europe, який зараз проживає у Фінляндії, розповідає про свій шлях у тріатлон, досягнення і перемоги й про те, як вдається поєднувати спорт і участь у змаганнях з роботою в Unicsoft.

Почнемо з «чому»?

Я з дитинства в спорті. В 4 роки батьки віддали мене на гімнастику, але згодом усвідомили, що з моєю поведінкою до шкільних років я точно зверну собі шию. Тож передумали, і відразу перед школою віддали на плавання з думкою «так-то він точно собі нічого не зламає». Ха-ха-ха… По-перше, це не заважало мені стрибати в басейн на спір з балкона для глядачів. По-друге, забули про одну дрібницю: там можна потонути. Але це лірика.

Підсумок: до 17 років у мене вже був КМС з морського багатоборства (ось так поворот), в яке я пішов після плавання у 13 років. В мене з’явилася ненависть до води й всього з нею пов’язаного, адже, поки всі мої однокласники після школи йшли гуляти, у мене був шестиденний режим: школа, тренування, пів години на домашні завдання, спати, repeat!

Після школи я успішно закинув напівпрофесійний спорт. Оскільки паралельно з усім цим я займався баскетболом, різними бойовими мистецтвами та іншими активними видами спорту, думки припинити рух не виникало. Питання було тільки «куди рухатися».

Потім був переїзд до Фінляндії для навчання, шалена молодість V2.0, робота, тож на активний спорт часу вже не вистачало. Займався більше фізкультурою, ніж спортом, радів життю і ні про що не шкодував, поки мені не вдалося з’їздити до Канади у 2018 році 🙂

В кінці липня проходили змагання Subaru Niagara Triathlon. Ми зі знайомим вирішили зареєструватися як команда: я беру на себе плавання і біг, а він – велосипед (про наше спортивне минуле – іншим разом). У підсумку з 19 або 20 команд ми стали третіми на дистанції 400 м плавання, 10 км велосипед і 3 км біг. І ось тоді, на хвилі ейфорії від «перемоги», у голову закралася думка про те, що можна було б підкорити й Ironman. А чому б і ні?

 

Long story short: станом на червень 2021 року у мене в скарбничці є Ironman 70.3, кілька перемог у коротких стартах влітку 2019 року у тій-таки Канаді (так, я повернувся до витоків, щоб перемагати). І сподіваюся, що за літо додадуться Ironman 70.3 Lahti 2021 і Ironman Kuopio Tahko 2021.

Враховуючи стандартний робочий день і full-time (а іноді й overtime) завантаження, не завжди вдається якісно поєднувати спорт, роботу і бажання бути лінивим. Тому стратегія проста: тренуйся тільки тоді, коли відновлений, тренуйся тільки тоді, коли хочеться, і тренуйся в порогових значеннях (пульс, потужність, швидкість). З огляду на те, що ці три фактори не завжди присутні в моєму житті одночасно, потрібно збільшувати термін підготовки. Я не фанат регулярних виснажливих тренувань. Я понад 15 років тренувався в такому режимі й можу сказати: якщо у вас немає мети перемогти, краще цим не страждати. Такі тренування випалюють всю мотивацію, змушують ненавидіти спорт і неодмінно призводять до травм і хвороб.

Я люблю робити тільки те, що хочу, і вже давно вирішив, що постараюся обмежити кількість «повинен» в моєму житті та сконцентруюся на «хочу». Звичайно, це виходить не завжди. Те, що я вже три роки працюю віддалено, допомагає правильно розподіляти сили. Не знаю, як би я витримував такий режим, працюючи в офісі. Але мені пощастило працювати з найкращими компаніями, які не вимагають такої присутності (P.S. Unicsoft, я вас люблю і чекаю в гості, але до вас в офіс поки сильно поспішати не буду).

Мені здається, немає нічого кращого, ніж поєднувати навички, отримані як у роботі, так і в спорті, оскільки біздев – це майже завжди комунікація з клієнтами й партнерами, активна робота головою і сидіння на дупі годинами безперервно, а підготовка до довгого тріатлону – це дво-, тригодинні тренування на велосипеді, біг, плавання у повній самоті, з можливістю медитувати, слухаючи вітер. Одне без іншого було б вкрай виснажливим, але, на щастя, у мене є чудова команда в Unicsoft і безумовна любов до тиші й самоти, тому вважаю, що я витягнув золотий квиток.

Іноді виникає бажання провести паралель між роботою в біздеві й спортом, мовляв, перемоги – це те, що мене мотивує. Але це не зовсім так. Я майже 8 років працюю в біздеві й консалтингу і можу сказати: єдина схожість між спортом і роботою в тому, що всі угоди та проєкти в моїй кар’єрі – це не спринти, а марафони. І моє завдання, моє хобі та моя любов – стратегічно розподілити сили на ці марафони, щоб прийти до фінішу з посмішкою і силами для святкування перемог, а не судомами. 😉

Dmitry Naumenko

Business Development Director for Northern Europe